Мистецька толока

Спробую зробити Ваше перебування на Донеччині приємним та інформативним, познайомити Вас з Вашими шанувальниками з інтернет спільноти.

Заодно мрію остаточно зруйнувати Ваші уявлення щодо "східняків"

Досить точним здається і цей: "...чувак хороший, но шибко бедный - ищет пиарчика недорогого. а журналистка - дурочка, ведется на понты и не имеет собственного мнения.
продавай картины..."

Досить безтактний підпис під картиною: "Найбільше від Ройтбурда "дісталось" Ющенку и Тимошенко".

Ну і що? Я, наприклад вважаю цю картину просто кон'юктурною. Чому взято венський вальс, якщо вже спробувати відзеркалити стосунки цих лідерів через бальні танці, то я б спробував передати це через танго. Але для цього як мінімум треба мати уяву, що саме відзеркалює кожен з танців, з картини видно, що художник просто пнеться до слави Герострата, чи, точніше, "Моські".

Навіть загальновідоме: "Інтелігенція у владі не представлена. Відповідно, потреба в культурі відсутня." не може примусити мене поважати пана Ройтбурда (та йому це і не потрібно).

Хто там з "великих" якось висловився: "Перший закон мистецтва - якщо тобі немає що казати, то краще мовчи!"

На мій погляд серія "Рибні пані", що колись промайнула в донецькій "Хаті", набагато цікавіша, а людей на кшталт пана Ройтбурда я колись називав "войовничою сірістю".

Днями мені забажалося згадати творчисть одного "російського поета".

Игорь Губерман:
Не верю в разум коллективный с его соборной головой:
в ней правит бал дурак активный или мерзавец волевой.

Хто хоче подивитись, що з того вийшло, вам сюди http://www.forum.poshtovh.org.ua/index.php?topic=204.0 (пост №8)

У останньому Всеукраїнському конкурсі вишитого рушника я стала лауреатом у номінації відродження традиційного народного мистецтва.

Освіта - фізик. Викладач вищої школи. Хоббі: традиційна народна вишивка, журналістика. Маю друковані твори з мистецтва.

Сваритися не збираюся ні з ким. З трьох методів вирішення спірних питань - силою рук, силою голоса (образ), силою розума - обираю останнє. Надаю перевагу миротворцям, а не правдоборцям.

Зі статтею Ройбурда ознайомлюсь. Якщо буде про що говорити - висловлю свою думку.

Але до тлумачення слів ставлюсь прискіпливо. У даному випадку - "націоналісти". Такі вже фізики.
З повагою. Л.О.

Додано (2008-09-04, 1:44 Am)
---------------------------------------------
Ройбурд звернув увагу на нищення укр. еліти. От тільки поза увагою лишилось, що знищити не вдалося.

Дійсно, останнє тисячоліття в історії України відоме неймовірними зусиллями нищення будь-яких проявів “українства”. Але воно витикалось в кожнім поколінні, поставало і поставатиме й надалі. Окрім збереження мови, пісень, обрядів, матеріальної культури тощо, зберігся також спільний для українців спосіб мислення, спільні риси характеру, а звідси – й однакова поведінка за певних умов. Пошуку витоків того незнищенного “українства” присвятила свої наукові дослідження Надія Денисюк.
Після тривалого аналізу цілком конкретних проявів “українства” Н. Денисюк прийшла до висновку, що вони (прояви) лежать на рівні підсвідомості, передаються від діда-прадіда, незалежно від того, яке насьогодні “начальство”. Це означає, що українські національні риси формувались за умов дуже тривалої (понад сотню поколінь) і дуже жорстокої організації суспільства. Таке впорядковане, яким було праукраїнське суспільство 4500 років тому, навряд чи здатна зробити зараз будь-яка держава. Цей період української історії має назву “трипільської культури” завдяки місту Трипіллю під Києвом, де речові докази його існування знайшов археолог Вінокентій Хвойка.
Надія Денисюк аналізувала згаданий період під кутом зору соціології, теорії релігії, використовуючи інформацію з історії, археології, географії, етнографії, психології, інформатики та інших наук. Вона намагалася створити “інформативну систему понять, за якою можна було б читати тексти поза нашими знаннями.” Їй таки вдалось отримати систему кодування усної мови чи то пак, – письмо праукраїнців. Нажаль, Надія Денисюк пішла з життя, незавершивши свою працю. Залишились журнальні статті та книга “Праукраїнська цивілізація”, де описано лише загальні риси системи кодування праукраїнської мови.
<...>
Цікаво, що праукраїнську цивілізацію в ІІІ тисячолітті до н.е. очолювали жінки. Киви (киві), кими, деми розподіляли між собою сфери накопичених знань. Кими відали водну стихію, деми – різні технології, киви – гуманітарні речі: медицину, астрономію, астрологію, філологію тощо. Проте їх об’єднували спільна царина – рідне суспільство та спільна мета – зробити своє суспільство, свою націю якомога досконалішою, тобто якнайкраще пристосованою жити в гармонії з довкіллям і між собою. Практично це здійснювали через життєво необхідні обряди і правила поведінки, від яких не міг відступити ніхто, бо це означало зраду вірі.
Український етнос глибоко всотав традиції матріархату, ревно зберігав їх всі ці тисячоліття, вони стали для українців природними. І завдяки цьому вдалося відкрити прадавнє Слово (вузір-козир), зміст якого пояснив причину незнищенності “українства”.
24.10.07 "Донеччина" № 90, 4 грудня 2007

З.І. Приємно, що ви така визначна людина, стількинагород. регалій Вітаю. Сподіваюсь, то додало вам приємності в житті.

Давайте краще про українське мистецтво. Воно було , є і буде. Цікаву розповідь прочитала у Ксенофонта Сосенка, про укр. вишивку. Він збирав зразки старовинних орнаментів на Тернопільщині. Роботу не встиг закінчити. Почалась Перша Світова війна. Він був на фронті. По поверненні не знайшов свої рукописи, не залишилось живої жодної майстрині, село згоріло, а з ним і всі речі. Пройшло кілька років. У новому селі молоді жінки почали вишивати. Малюнки творили самі. К. Сосенко говорить, що народжувались саме ті, старовинні орнаменти. І він робить висновок, що закони нац. мистецтва в нас у генах. Л.О.

Перша фраза: погоджуюсь з тим , що провокаційні випади паплюжать образ патріота.

Друга фраза: говориш українською значит націоналіст, а націоналіст значит бандит ( або мафіозі). Тобто у кожного свої критерії визначення поняття "націоналіст".

Третя фраза (про вишивку): продовження думки про незнищенність українства. А по пану Р. нас знищили.

Наче ж ми говоримо про те, чи існує укр.мистецтво? Так . Існує. Випадок, про який розповів Ксенофонт Сосенко - підтвердження тому. З повагою Л.О.

• Донеччина • Суспільство •

Майдан-ІНФОРМ: 14-11-2008 08:49 // URL: http://maidan.org.ua/static/news/2007/1226645347.html

Наприкінці 2007 року двоє ентузіастів у Дружківці купили у торговця художніми цінністями вітраж роботи знаменитого Опанаса Заливахи, про якого багато друкувалося на "Майдані" і подарували його Дружківському міському художньому музею. Музей був їм дуже вдячний. Про це написали газети. І все було б добре, але, але...

Продавець, прочитавши у газетах про цінність його вітража, вирішив, що здешевив. Він пішов у музей і став вимагати вітраж назад. Йому, звичайно ніхто нічого не віддав. Він звернувся у прокуратуру, але й там не змогли допомогти. Тоді він звернувся до суду і не дивлячись на те, що руки у нього ростуть не зовсім з того міста, що у покійного Заливахи, заявив, що він є автором того вітража і знехтувана його інтелектуальна власність.

І от 17 листопада відбудеться судове засідання, де буде розглядатись його позив. Ось такі нрави у Донецькій Дружківці. Готові за гривню у церкві зробити що завгодно.

Джерело: http://maidan.org.ua/static/news/2007/1226645347.html

Коментар:
1) Йдеться про культурну спадщину колеги Али Горської.

2) Якщо продавець ствержує, що він продав власні твори під виглядом творів Заливахи, то він повинен нести відповідальність за шахрайство, підробку і відшкодувати моральні та матеріальні збитки, а також всі судові витрати всім сторонам процесу.