Я тут так собі подумав (подумав собі, а пишу то вам). Реально ПінчукАртЦентр є єдиним на сьогодні виставковим майданчиком, що володіє не тільки достатньою площею для проведення солідних виставок міжнародного та національного рівня (при бажанні їх моржна було б влаштовувати і в Національному Худ. Музеї, чи поблизу в Українському Домі), але й бажанням/прагненням проводити такі виставки. Не за пропозицією того чи іншого посольства в рамках місяця культури Грузії чи Японії в Україні (як наприклад, виставка японської каліграфії в минулому році), а з власної ініціативи, проводячи професійний відбір таких митців, і організовуючи виставки від початку до кінця. Адже більшість галерей Києва працюють в режимі "оренди приміщення для виставок", чекаючи поки до них прийдуть художники і влаштують в галереї свою виставку (Благо чекати їм не доводиться: бажаючих вистачає. У Совіарта виставки на рік вперед розписані). Пінчукартівці не чекають, а шукають. От нещодавно привезли Віка Мунса з самих Штатів. Чи потрібно це Мунісу? - Ну наврядчи він все своє життя мріяв зробити виставку в Україні.
Чи матиме щось з цього ПінчукАртЦентр? - Сумнівно. Хіба що, з посередництва при купівлі робіт Муніса. Але фото настільки монументальн, шо куди їх подінеш? А менші копії з успіхом можна скачати з його ж (Віка Муніса) сайту.
Так що є в цьому елемент просвітництва, мабуть.