Мистецька толока

Всіх, хто не байдужий до проблеми рейдерства у Києві і загальної державної культурної ситуації, поділяє позицію цього листа, просимо поставити свій підпис (прізвище, ім`я, фах, звання, посада) за адресою: Київ, Андріївський узвіз, 22а, у приміщенні галереї "Ательє Карась" (з 11.00 до 17.00 без перерви та вихідних до 1.07.07 р.) або надіслати підпис на office@artportal.org.ua.

Наперед вдячні за підтримку!

Вельмишановний Вікторе Андрійовичу Ющенко!
Вельмишановні керівники партій –
Юліє Тимошенко,
В’ячеславе Кириленко,
Вікторе Януковичу!

Відкритий лист української творчої інтелігенції до Вас спричинено безпрецедентним актом вандалізму з боку адміністрації Києва, очолюваної Л. Черновецьким, стосовно культури Києва. Вражаючим став факт підтримки депутатською більшістю міськради – членів Ваших партійних організацій (за виключенням фракції БЮТ) – цілеспрямованої програми по вигнанню з орендованих у міста приміщень: Національного центру театрального мистецтва імені Леся Курбаса, Спілки композиторів України, Будинку Актора, театру «Актор», галерей «Ательє Карась», «Совіарт», «Ра», інших та майстерень художників, розташованих на горищах та у підвалах. Проти культури і мистецтва фактично розпочато війну з рейдерськими атаками та появою персонажів з автоматами. «Зачистка території» у центральних районах Києва здійснюється під прикриттям 118 статті Закону України «Про державний бюджет України на 2007 р.». Мета – нібито наповнення казни міста (районів) за рахунок перегляду орендних ставок за приміщення нежитлового фонду. Перегляд спроможності орендарів поставив творчу інтелігенцію (художників, мистецькі організації в цілому) в нерівні умови з грошовитими бізнес-орендарями (навіть на ринг виставляють боксерів виключно рівної ваги). На їхню користь вирішуються «конкурсні» оборудки. Комісії районних управлінь з питань оренди зухвало ігнорують закони, а саме: статтю 777 Цивільного кодексу України, Закон України «Про професійних творчих працівників та творчі спілки»; статтю 17 «Основ Законодавства України про культуру». Згідно цих документів, членам творчих спілок та центрам культури і мистецтва, які виконують умови контракту по найму приміщень, продовжують оренду на новий термін поза конкурсом. Конкурс має проводитись лише між орендарями, які на нього подалися вперше.
У стосунках «держава – орендар» є ілюзія виграшу держави через звільнені площі і підвищення ставки оренди. Але – і це не є для суспільства секретом – більшість із звільнених територій планують викупити у міста депутати – саме цим пояснюється їхній екстремізм. Йдеться про загарбницьку «прихватизацію».
Тільки недалекоглядна людина не роздивиться в цьому процесі моральних та культурних втрат Києва як столиці демократичної держави. Знищуючи культуру столиці, команда Л. Черновецького перетворює Київ на Лас-Вегас, з його ігорними домами, але не на Вашингтон чи Париж з їх шанобливим ставленням до культури.
Про моральні, національні, патріотичні втрати «зачищувачі територій» не думають. Те, що зараз набуло якості «культурної контрреволюції», має ефект нейтронної бомби чи Другого Чорнобилю. Як зауважила директор Національного центру ім.. Леся Курбаса, академік Неллі Корнієнко, відбувається «демонтаж культури – отже демонтаж нації, її інтелігенції, народу, а значить Держави… Влада, що так вчиняє – за громадською ментальністю – є окупаційною».
Антикультурницькі акції «нових колоністів»-манкуртів компрометують імідж Незалежної, демократичної України та Києва як її столиці.
Треба також усвідомлювати загрозу нового відтоку митців з України через подібну наругу над культурою.