 галерея ЦЕХ представляє Проект Анатолія Слойко "Від Серця до Серця" виставка триває з 03.08.2007 до (вiдрахуйте два тижні:) адреса: Ільїнська, 16 справа від Могилянки
Від Серця до Серця Розмірковуючи над тим, у чому ж полягає зміст даного проекту, я дійшов висновку, що для мене це не достатньо зрозуміло. Трохи нижче буде описана низка фейкових значень, кожне з яких можна розглядати, як інтелектуальній тюнінґ, намагання надати всьому цьому деякої ергономічності, що важливо для вдалого засвоєння.
Першим відчуттям, з якого вилилась ідея проекту, було бажання надати холодній інтроспекції, характерній для сучасної візуальної естетики якогось емоційної палкості. Мені хотілось засобами максимально скупими, сухими, мов би неупереджено нагнітати внутрішню напругу в кожній роботі, при чому не за рахунок зображення чогось жахливого чи неординарного, а радше навпаки: чогось тривіального, до чого всі і так звикли. Насамкінець, я збагнув, що мені ще зарано грати на настільки чистих відчуттях, і вписав свою потребу в канву умовного сюжету.
Сюжет полягає в боротьбі Серця з Мозком. Оскільки, що перше, що друге – речі банальні – це жодним чином не суперечить первинному задуму.
Я використав синтетичну манеру, запозичену з вуличного мистецтва, ілюстрацій, експресіоністських та поп-артівських мотивів. Чого вже точно немає в цих роботах – так це живопису, на жаль чи на щастя. Мені хотілося малювати дуже прості зображення, простими не змішаними кольорами, але максимально сконцентровані в плані змісту, по суті, блокнотні замальовки дуже збільшеного розміру. Для цього я спочатку малював ескіз в Іillustrator, аби розібратися, що до чого. А потому, намагаючись не втратити енергії, виразності ліній, розвивав цю тему на полотні. Добре підготована імпровізація. Десь це вдалося – десь не дуже.
Про що цей проект? Про пошук констант у житті. Константи можуть легко перетворюватися в змінні, та життя нескінченне. Саме тому хотілось зупинитися та уважно подивитися на найпростіші речі. Якщо дивитися таким чином, то виникає закономірне питання «чим дивитися» чи «як дивитися»: розумом чи серцем, кристально-скальпеліозно чи сенсорно-гормонально. Я намагався дивитися через себе, не захоплюватися контекстом. Його й так достатньо в самій візуальній мові цих картинок. А тепер трішки концептуальних спекуляцій.
Все 20-те століття пройшло під знаком «New». Це його девіз. Та саме слово «новий», стало не новим, стяги обшарпались. Тепер «головними» словами стали «Natural», «Real», «True», «Native». Вектор розвитку змістився від нагнітання темпу життя до збереження його вмісту. Культура, проковтнувши революційні пігулки: сексуальні, психоделічні, пройшовши 30-річний досвід «анорексії та булемії», скуштувавши чарівність тліну, суїцидального та замогильного трепету, пафосу деструкції, вжахнулась сама себе. Точкою зворотного рахунку прийнято вважати 11 вересня. Але це не принципово. Зараз навіть не час розгубленості: комплекси за всі «гріхи» були витиснені в колективне підсвідоме, залягли тінями, мімічними зморшками в портреті неосферичної надособистості. Тепер доросла, старіюча культура кидається в екзальтованих пошуках «другої молодості», шукає себе в «педофілії», ефебофілії, приймає натуральні препарати з екологічними добавками, практикує древні рецепти переливання енергії, очищення свідомості, розчиняється в синтезі стилів, наче в потоках спогадів… Не досить гарно звучать слова «новий гуманізм», «нові цінності», «орієнтири», «віра». Не дуже свіжо звучить словосполучення «нова відвертість» … Та все ж передова на художньому фронті зміщується від соціального конфлікту «юдина – сім'я», в бік «людина-людина». Роль - на подолання.
Проект «Від Серця до Серця» не на стільки глобальний, аби занурюватися в усі ці глибини.
Це маленька замальовка до картини світу, якою вона постає в моїй «запаленій свідомості».
В світі, де будь-яка ідеологія позбавлена сенс, віра – питання власного смак, роль Добра та Зла, мабуть, повинні грати певні беззаперечні, фізіократичні субособистості. «Серце» і «Мозок» це щось на зразок модифікованих Бога та Диявола, при чому не так вже й важливо, хто з них хто. Обидва вони по своєму прекрасні, обидва вони монстри. Між ними триває боротьба, гризня – при чому як в глобальних масштабах, так й в кожній свідомості чи душі. Це просто чергова реінкарнація головних героїв епічної драми, за законами якої розвивається життя людини на землі самих первісних часів. В ідилічному світлі Серце прекрасне: воно дарує любов, народжує віру, співчуття, захоплення красою, стимул в житті. Але достатньо змістити ракурс і все це постає зовсім в іншому світлі: релігійна засліпленість, що породжує захоплення шахіда, фанатизм накачанного ідеологічною пропагандою зомбі, ненависть, прагнення до смерті… Однак, це ще питання, який ракурс є кращим та красивішим.
Що стосується Мозку, то в вищому сенсі – це ідеальна система: медіакратичний, технократичний світ – реальніз-протез зі всевидячим оком. Хоча, зміщуємося не декілька сантиметрів – і бачимо гармонію, захист, безпеку, здоров’я, просвітництво.
Ласкаво просимо на саморобну мануфактуру реальності. На аматорську виставку одного київського персонажа.
По всьому глобусу існує негласна секта серце голових художників, іконописців однієї й тієї ж історії.
Толя Слойко для галереї ЦЕХ переклад українською - Чугайстр   
|
