Коли мені стає непоясненно сумно, я зазвичай варю каву, беру стару , сто разів прочитану книжку, залізаю під ковдру і перечитую чи передивляюсь альбоми (художників, а не фото)...
А може вмикаю комп і порокручую багато разів одну й ту саму музику...
Сумно мені буває, як правило, поясненно. Музика дійсно рятує: в такі моменти хочеться не безкомпромісного аванту, а ніжного симфо: Genesis, Camel, італійці тощо. Спати - це дійсно метод, але заснути буває важко...
Треба ісключітєльно шуткі шутіть. Ну там факінг вірші хороші і всьо таке. ТАк насправді вірші дуже допомагають...читайте Жадана, Чубая, Скибу і вас ахфігєзно попустить Скоро будем пити, Скоро буде марно. Алкоголь як мито, Алкоголь - так гарно.
Три відра паперу, Два вагони пива. Залишки еклеру. Алкоголь...красиво.
буває іноді якось непоясненно сумно на дущі. Мені допомагає диван і якийсь дуже мною любимий фільм(Форрест Гамп, Зелена Миля..(такий фільм щоб я зрозумів що не тільки мені сумно на цьому світі) або якась стара комедія, з якою у мене є спогади про дитинство) і кава з шоколадкою =)) http://hata-nm.org.ua
І то правда. Але стара зачитана книжка - тим паче! Найгірше - коли не знаєш що зробити, аби було краще. А ще гірше - коли знаєш що зробити, але не хочеш іти і втілювати це в життя.