Мистецька толока

так от...
...поряд з гіперреалістичними полотнами завбачливо подавалася коротка і не менш реалістична анотація (видать для таких плебеїв як я ), в якій коротенько давалося визначення не стільки стилю, скільки техніці виконання подібних робіт.

Прополовши гугл, я натрапив на більш розлоге визначення та пояснення цього загадкового явища.
Нижче я обов"язково подам прямі посилання, а зараз просто в двох словах поясню (я так підозрюю, в першу чергу, собі самому) що ж таке гіперреалізм в живописі, і чи живопис це взагалі.
Коротше, розпочалася уся ця калбасня на початку 70-х років ХХ ст - де б ви подумали? - звичайно ж у найбільш естетично розвиненій країні під назвою США. Але американські художники(?) не знали тоді ще такої пафосної назви і обзивали один одного більш зрозумілим терміном "фотореалісти".
Філософську та художню самоцінність, як загалом і назву, цій течії прищепили вже значно рафінованіші та притензійніші европейці, а саме француз Ісай Брашот (Isy Brachot). Фактично ж "Гіперреалізм" - це амбітна назва мистецької виставки фотореалістів в Брюселі (1973).
Через тридцять рочків гіперреалізм сформувався як орема течія живопису, дивним чином відмежувавшись від "фотореалізму".
Сьогодні "гіперреалізмом" називають течію, що "грунтується на естетичних принципах фотореалізму, але на відміну від останього, не прагне буквально копіювати буденну реальність". Тут можна одразу заперечити "тю, так будь-який стиль живопису не намагався цього робити!". Але тут є нюанс. Гіперреалізм вдається до деталізації з метою створення "іллюзії реальності". Але на відміну від сюру, наголос ту все-таки більше на "реальності", аніж на іллюзії, оскільки створюванні гіперреалістами візії цілком реально можуть мати місце в нашому буденному і не дуже житті.
Іншими словами, гіперреалісти створюють підробну реальність, майстерне її чучєлко )), "переконливу іллюзію".
Крім того, якшо фотореалісти 20 ст. юзали аналогове фото, то сучасні гіпер-артісти досить вдало симулюють цифрове, і не тільки фото, але й загалом цифрове зображення. Яскравий приклад імітації механічного клонування фото-зображення можна спостерігати на картині "Чотири других" Дмитра Покровського:

але, якщо ця течія і заслуговує уваги, то далеко не в особі художників, але скульпторів-геперреалістів, що виконують свої "скульптури" з сучасних полімерних матеріалів. Як правило, це живі істоти, особливий інтерес серед яких звичайно ж виборов homo sapiens. Як правило, це людські фігури в масштабі 1:1.
Але наразі лише роботи Рона Мьюека змусили мене повірити в доречність префікса "ГІПЕР" у назві цього арт-фетомену.

еге ж? гіпер, так гіпер! (це "Сідящій мальчік" з котрогось із Біеналє)

Але загалом, якшо і ставитись до всього цього як до мистецтва, то виникає питання, артикульоване ще романтиками ХІХ століття: "Чи є сенс обмежуватись відтворенням реальності, безумно подвоюючи її?"

використані посилання:
(майже як використана література )
- Розділ Гіперреалізм на сайті Галереї If
- стаття про гіперреалізм в "Энциклопедии искуств"
- Вікі про те саме ))
- сторінка з роботами Рона Мьюека