Шановний пане Східняк!
Дякую, що привернули мою увагу до сайту з розмовою про вишивку. Добре, що молодь зацікавилася вишивкою. Але… На одному пісенному фестивалі я бачила на спині сценічної чоловічої свити вишите зображення Великої Матері, більш відоме як Рожаниця. Зміст цього зображення відомий. На ньому правдоподібно змальовано процес виходу дитини з материнського лона. Подібні орнаменти доречні на подушках, або жіночій сорочці, бо в них вкладено побажання щасливого завершення пологів. Чи вдягнув би чоловік ту свиту, якби знав, що на ній зображено? Відмовився б він і від сорочки, з орнаментом, що не відповідає його віку, сімейному стану.
Подібні випадки трапляються, на жаль, і з дівочими сорочками, коли їх орнаментовано за правилами парубоцьких сорочок, або одружених жінок. Тут – одна-єдина порада: не чіпай того, чого не знаєш. Існують готові зразки, музейні і приватні колекції. Бери і використовуй. Але, якщо зразки – повоєнні, то нема гарантії відсутності прикрих помилок: поєднання різних стилів (еклектика) та часткова емансипація жіночої та фемінізація чоловічої сорочок.
Знання про те, як оздоблювати чоловічу, парубоцьку, хлоп'ячу, а як – жіночу, дівочу, весільну сорочки традиційно передавалося від матері до дочки. Тому до середини ХХ ст. не існувало питання чоловічих і жіночих узорів та правил їх розміщення на сорочці. Кожна жінка була фахівцем у цій галузі.
Бачу, що серед відвідувачів сайту таких немає. Інакше не пропонували б вишивати на сорочках орнаменти серветок, або рушників. Та й для рушників орнаменти серветок не підходять. Окрім того не всі орнаменти є наші. Деякі – чеські, щоправда іноді у нас їх друкували, не вказуючи походження.
Достатньо погортати часописи чеські, німецькі, польські за минулі роки (18-20 століття) та подивитися на обгортки парфумів і мила фірм Брокар, СІУ, Рале (кінець 19 ст. початок 20-го) і порівняти з тим, що пропонують "панни", то можна зрозуміти, чому на початку минулого століття Олена Косач (Пчілка) та науковці Полтавського музею криком кричали: "Рятуйте!" Вони були праві!!!
Почитала як Вас приструнили. То стосовно того, чи можна поєднувати розмову про вишивку з розмовою про національні болі, скажу наступне: вишивка в Україні має не тільки ритуальне та декоративне призначення. Вона для українців ще є ознакою національної свідомості та людської гідності. Я про це вже писала у "Колядування за ґратами". А свідомість і гідність виховуються. Тільки вишивати для цього не достатньо. Отож тому і тиражується "брокар".
Хотіла я зареєструватись на цьому сайті, та не знаю як відповісти про свою стать, адже я – не "пан", і вже давно – не "панна", а реєстрація "пань" не передбачена.
Проте, мене зацікавила тема сучасного українського одягу. Але я б відокремила одяг для ділових зустрічей від естрадного. Це співпадає з темою моєї книги «Історія України у вишивуі, де я подаю орнаменти сорочок та рушників, пов’язаних з іменами історичних осіб: Богдан Хмельницький. Павло Полуботко, Олекса Довбуш (VIIст.), Леся Українка, Євген Коновалець, Олекса Тихий, Василь Стус, Алла Горська, Вячеслав Чорновіл…»
З повагою Л.О.
22.08.2008
Додано (2008-08-24, 6:27 Am)
---------------------------------------------
Добридень!
Хочу:
1. Виправити помилки у тексті попереднього повідомлення:
а) "Історія України у вишивці"
б) Б. Хмельницький, П. Полуботко, Л.Українка ( 17 ст.)
2. Пояснити:
"Вячеслав" пишеться без апострофа, якщо мова йде про Чорновола.
3. Подякувати за цікаву підбірку одягу зі "скринь" К.Ющенко та Ю.Тимошенко.
4. Надати інформацію:
Нитками блакитного кольору вишивали одяг тільки "на піст". Тому, коли дівчина виходила у звичайні дні у такій сорчці, то про неї казали: "Пісна дівка". Це - стосовно блузки Р.Богатирьової.
З повагою Л.О. 24.08.08 Донецьк
Додано (2008-08-24, 6:43 Am)
---------------------------------------------
Стосовно віку орнаменту на рушникові, що вишивала Л.Українка я не помилилась! "Добушевий орнамент" так називають орнамент, присвячений Олексі Довбушу - також старовинний. Л.О.